Ми маленькі промінці,
Держить нас Господь в руці.
Він нас гріє і голубить,
Бо Ісус нас дуже любить.
Він батькам дарує сили,
Щоб промінчики ростили.
В нас Ісус в сердечку є,
Наче сонечко встає.
Ми промінчики малята,
Але будем підростати.
Будем вчитися молитись,
Як промінчики світитись.
Будем вчитися співати,
Щоб Ісус прославляти.
Будем в Господі радіти
І любов'ю всім світити.
Будем дякувати Богу
За любов і допомогу.
Нам любов Христова сяє,
Нас ростить і зігріває.
Як маленькі пагінці.
Підростають промінці.
***
Підростуть промінці маленькі,
Пустять Бога в своє серденько.
Будуть людям шлях осявати,
Наші любі Божі малята.
Царство Боже таких, як діти,
Що так щиро любов'ю світять.
Умань 2007
Комментарий автора: Дякую Богу за мою, маленьку колись, групу "Промінці", для яких я писала цей монтаж. Буду дуже рада, якщо ці рядки стануть комусь у нагоді.
Людвенко Ирина,
Небесный Иерусалим
Я вечный пиллигрим. Удела этого
Я добивалась столько долгих лет.
И мне ли на ветра сегодня сетовать
Коль парусам без них дороги нет?!
Я странник на земле. Дороги пыльные...
Свой свадебный наряд приподниму,
Чтоб не запачкать. Грешная, бессильная,
Но я оправдана! И я иду к Нему!
"Ибо для меня жизнь - Христос, и смерть - приобретение."
Филипп. 1:21
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
